МУЛЬТИСЕНСОРНИЙ МЕТОД НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

     Якщо ви хоч раз замислювались над своїм навчанням у школі,  як учень , ви, ймовірно, можете згадати уроки, які, здається, тривали годинами. Скільки  матеріалу з тих уроків ви пам’ятаєте сьогодні? Мабуть, не дуже багато. А тепер згадайте ті уроки на котрі ви йшли із захопленням. Ви, напевно, пам’ятаєте ті методи , які допомагали вам вчитися ефективніше. Бенджамін Франклін одного разу сказав: «Скажи мені, і я забуваю. Навчи мене, і я пам’ятаю.» Незалежно від того, усвідомлював це Франклін чи ні, але він описав те, що називається  мультисенсорним навчанням .  Мультисенсорне навчання - це навчання під час якого відбувається використання декількох органів чуття дитини. Більшість шкільних уроків опираються на зоровий  і слуховий  методи навчання. Діти читають  те, що є в їхніх підручниках, і слухають своїх  вчителів. Для деяких дітей  цього достатньо, бо саме так вони найкраще навчаються - бачачи і чуючи. Але для деяких, зорового та слухового навчання недостатньо. Щоб повністю щось зрозуміти, вони  повинні це пережити. Деяким учням потрібен досвід більше, ніж іншим, оскільки саме так функціонує їхній мозок. Існує величезна користь від навчання, яке є кінестетичним або тактильним (дотиковим). Включивши кілька органів чуття, учні мають змогу засвоїти матеріал більш ніж одним способом. Є більший шанс, що учні не тільки зрозуміють матеріал, але й збережуть його на майбутнє. 

   Едгаром Дейлом була розроблена «Піраміда досвіду»  котра чітко зображує скільки інформації ми можемо відтворити через 2 тижні сприймаючи її в різний спосіб.   Давайте спробуємо уявити собі таку ситуацію. Андрій - учень п’ятого  класу, намагається зрозуміти скорочену форму дієслова «to be». Він бачив, як  вчитель демонструє скорочення на дошці (зоровий спосіб) і почув пояснення, як виконувати дане скорочення (слуховий спосіб). Андрій  розуміє, як скорочувати коли йому допомагає його вчитель. Але коли він працює самостійно, він часто забуває, як це зробити. Що ще може зробити  вчитель, щоб допомогти йому? Можливо, йому просто потрібна інша інструкція.

В основу мультисенсорного підходу була покладена теорія множинного інтелекту, розроблена амери­канським психологом Говардом Гарднером. Ця теорія має важливе зна­чення для психолого-педагогічної науки і, зокре­ма, для теорії шкільного навчання. Згідно з нею кожна людина має особливий тип сприй­мання, мислення та пам'яті, тому дітей слід характеризувати не як здібних і нездібних, а як розумних і здібних по-різному. Започаткували мультисенсорний метод в 1966 році американські психологи Клеланд Дж. і Кларк С., а продовжували розвивати його  в 70-х роках в Нідерландах Е. Верхел і Я. Халсег.  На їх погляд,  мультисенсорне навчання не обмежується лише читанням і слуханням. Натомість намагається використовувати всі органи чуття. На кожному занятті дуже важко використовувати  всі почуття дитини (смак, запах, дотик, зір, слух і рух ). Але на більшості мультисенсорних уроків учні знайомляться з матеріалом більш ніж одним способом.  Мультисенсорне навчання - це метод отримання інформації, який ефективний для всіх учнів, оскільки інформація, що надходить, пов'язана з різними органами  чуттів. Простіше кажучи, мультисенсорне навчання - це коли у школяра одночасно стимулюється кілька органів чуття, а організм може використовувати кожну сенсорну систему для отримання інформації. Застосовуючи мультисенсорний підхід, пе­дагогові слід залучати дітей до спілкування, ство­рюючи для цього доступне й ефективне середо­вище. Регулярна зміна завдань, спрямованих на різні канали сприймання, дає змогу зафіксувати увагу кожної дитини під час роботи. Активізуючи сенсорну систему дітей, мультисенсорний підхід розвиває у них здатність концентрувати й утри­мувати увагу, зберігати засвоєний матеріал у дов­готривалій пам'яті. Сьогодення висуває до освітнього процесу значні вимоги. Одним із шляхів підвищення ефективності шкільного навчання є визначення та вивчення провідної модальності учнів. Педагогу легше будувати стосунки з учнем, якщо він знає, до якої категорії належить та чи інша дитина. Необхідно чітко уявляти, чому виникають проблеми з дисципліною, чому учень не розуміє нас, як правильно заохочувати дитину і, навіть, у якій формі зробити їй зауваження.  Нейрофізіологічні дослі­дження свідчать про те, що діти засвоюють ін­формацію, «вмикаючи» всі чуттєві канали сприй­мання. Інформацію, що надходить іззовні, діти засвоюють через багатоканальну систему сприй­мання, яку умовно можна назвати «Чую, бачу, роблю».

Сенсорна система, або органи чуття — це спеціалізовані органи, усі чуттєві канали сприй­мання: слух, зір, смак, нюх, дотик, через які нер­вова система отримує подразнення із зовніш­нього і внутрішнього середовищ, сприймаючи ці подразнення у вигляді відчуттів. Подразники ор­ганів чуття є джерелом наших уявлень про навко­лишній світ. Стимуляція під час роботи з дітьми всіх органів чуття сприяє максимальному зрос­танню ступеня засвоєння інформації порівня­но з традиційними методами, де задіяні один-два сенсорні канали.

     Психологами виділяються три типи сприйняття інформації: аудіали, візуали і кінестети. Дітей, які сприймають більшу частину інформації через слуховий аналізатор, відносять до групи аудіалів. Вони найкраще сприймають інформацію через розповідь вчителя, надають перевагу лекційним формам занять, у процесі обговорення охоче вислуховують своїх однокласників. На рівень засвоєння нових знань цими учнями впливають тон, висота, швидкість голосу вчителя та інші особливості мовлення. Інформація у письмовому вигляді важко сприймається до того часу, поки учень не почує її. Для цієї категорії учнів доцільно використовувати аудіозаписи , читати текст підручника вголос тощо.
      До візуалів відносяться діти, які сприймають більшу частину інформації за допомогою зорових каналів. Учням цієї групи необхідно бачити вчителя, адже його міміка та жести допомагають краще зрозуміти зміст уроку. Візуали надають перевагу переднім партам у класі. Вони найкраще сприймають інформацію через візуальні засоби навчання.
         Тих учнів, чиїм домінуючим каналом інформації є відчуття, називають кінестетами. Ця група учнів найкраще навчається через активне дослідження навколишнього світу, експериментування, отримання практичних навичок. Їх може відволікати бажання активно діяти, тому їм важко сидіти на одному місці протягом тривалого часу. Дуже важливо підібрати форми навчальної діяльності для кінестетів, бо вони можуть через свою рухливість заважати іншим учням, створювати конфліктні ситуації. Обмін інформацією між тим, хто вчить, і тим, хто вчиться, визначає базові складові процесу навчання: діяльність учителя й діяльність учня. Спосіб передачі - сприйняття навчального змісту повинен служити підставою для вибору методів і форм навчання.
    Визначення й вивчення модальностей дітей шкільного віку дозволяє підвищити ефективність навчання. Рівень засвоєння і відтворення навчального матеріалу учнями залежить від індивідуальних особливостей школярів, у тому числі й специфіки їх провідних модальностей. На уроці вчитель повинен вчити дітей, використовуючи всі канали сприйняття: і зір, і слух, і кінестетичний канал. Тоді кожен з них засвоїть ту частину предметних знань, яку усвідомить через особисту систему сприйняття.

    Провідних інформаційних джерел в навчальному процесі три: звуки, зображення, м'язові зусилля. Згідно цього можна виділити три групи методів навчання: аудійні, візуальні та кінестетичні.
                              Аудійні методи навчання передбачають:

                     
- використання у процесі викладання ритму голосу, пауз та звукових модуляцій;
- застосування різних форм озвучення навчального матеріалу: фронтальні та індивідуальні опитування,відповіді на запитання вчителя, висновки до вивченого, звукові записи тощо. Учні цієї категорії, зазвичай, балакучі, часто розмовляють самі з собою, промовляють слова при читанні, легко повторюють почуте, краще пам'ятають те, що обговорювали, але можуть відволікатися.

                               Візуальні методи навчання передбачають:

                        
- стеження за тим, щоб при поясненні навчального матеріалу вчитель  не робив різких рухів або несподіваних переміщень по класу, голос був м'яким, мова - уповільнена;
- обов’язкову наявність наочної інформації на уроці: фотографій чи портретів , картинок, ілюстрацій,  карт або схем тощо;
    Слід пам'ятати, що візували дисципліновані, організовані, спостережливі, важко запам'ятовують вербальні інструкції мають розвинену уяву, менше відволікаються на шум, краще пам'ятають те, що бачили, але важко запам'ятовують вербальні інструкції.

                                  Кінестетичні методи навчання передбачають:

                 
- завдання, які забезпечують концентрацію уваги на об'єкті вивчення; для цього вчитель повинен рухатися по класі, щоб жестами, поглядами, дотиками приєднувати їх до загальної роботи;
- урахування, що учні цієї групи продуктивніше запам'ятовують під час гри, при читанні водять пальцями по сторінкам тексту, мають розвинену інтуїцію, запам'ятовують лише загальне враження;
- активне навантаження таких учнів  на уроці, бо вони краще навчаються під час активних форм, частіше викликати їх до дошки, захоплювати сюжетом;
- підготовку  завдань писати, малювати, при роботі з картами можна пропонувати їм водити по ній олівцем або пальцем;
- використання у подачі матеріалу відчуттів і рухів.
   Учням цієї групи складно тривалий час перебувати на місці і уважно слухати. У спілкуванні вони воліють відчувати фізичну близькість співрозмовника, люблять торкатися до нього, класти руку на плече. Кінестети часто крутять щось у руках, смикають або погладжують, вчителю треба пам’ятати, що рухи допомагає їм зосередитись, не смикати зауваженнями з цього приводу.

 Деякі вчені виділяють ще й четверту групу – дигітальну.

      Це діти-логіки, які інтегрують у собі ознаки всіх попередніх груп і сприймають світ за принципом так/ні, біле/чорне. Навіть гуманітарні предмети для цих дітей краще пояснювати за допомогою цифр, знаків, причинно-наслідкових зв'язків. Поки такий учень не зрозуміє суть того чи іншого правила, ніякі картинки або пояснення йому не допоможуть.

         Дослідження також показали, що під час одержання інформації використання тільки однієї з модальностей з віком стає нехарактерним для учнів. Якщо дитина за своєю природою візуал , аудіал або кінестет, це не означає, що інші органи чуття у нього практично не працюють. Чим більше каналів відкрито для сприйняття інформації, тим ефективніше йде процес навчання, їх можна і потрібно розвивати.. Тому творчий вчитель повинен намагатися розширити можливості своїх учнів, застосовувати у практиці полімодальні методи навчання, коли рух інформації відбувається по декількох каналах сприйняття: аудіо-візуальні, візуально-кінестетичні, аудіо-візуально-кінестетичні. Такі уроки є найбільш ефективними і надають педагогу широкі можливості у виборі форм і методів навчання.

 На перший погляд, включення мультисенсорних методів навчання в свою роботу  може здатися набагато складнішим аніж є насправді. Правда полягає в тому, що зробити з будь-якого завдання  мультисенсорне  -  досить просто. Ви, мабуть, це вже робите і навіть не усвідомлюєте. Трюк полягає в тому, щоб переконатися, що ви його використовуєте послідовно. В іншому випадку ви не побачите результатів.  Ось кілька простих способів, за допомогою яких можна додати мультисенсорні  завдання у щоденні уроки.

   ВІЗУАЛІЗАЦІЯ  - Ви, напевно, думаєте: «Я знаю, як використовувати зір у своєму класі!» Так, але є способи його більш ефективного використання. Учні  різного віку скажуть вам, що чорно-білі робочі аркуші нудні і заохочують позіхати в кращому випадку. Оживіть свої робочі аркуші кольоровою графікою або друкуйте їх на кольоровому папері. Погляньте на свої наочні посібники в класі. Наочні посібники повинні бути не тільки розбірливими, але й повинні бути привабливими. Створюючи  плакат, важливо враховувати ваш шрифт, розмір тексту та кольори. Не забудьте використовувати контрастні кольори.  Крім того, подумайте про те, щоб зробити  головоломки для своїх учнів  - наприклад, судоку, пошук слів, кросворди чи анаграми. Ці завдання  допомагають із зоровою стимуляцією,а також   є чудовими видами діяльності  для мозку! Зоровий образ, тобто реальний «живий» предмет, дитина сприймає і засвоює інформацію про нього легше, ніж картинку чи навіть найціка­вішу розповідь. Тому недостатньо просто показа­ти або розповісти дошкільникові, що і як робить дорослий, дитина має самостійно виконати ту саму дію.

Пригадайте зі свого особистого досвіду: коли ви слухаєте пояснення, вам здається, що ви все зрозуміли, а вже через певний час виявляється, що чітко засвоєна інформація кудись поділася з пам'яті. Ми запам'ятовуємо найкраще те, що по­бачили власними очима або спробували зробити самостійно, або записали, тобто ті дії, які були за­своєні завдяки одночасній діяльності різних кана­лів сприймання.

Тож найліпший помічник у навчанні дітей шкільного віку — це методи, які дають змогу «вми­кати» декілька каналів їхнього сприймання одно­часно. Прикладами таких методів можуть бути:

•   перегляди з дошкільниками відеоматеріалів;

•   спів пісень;

•   читання віршів;

•   ігри-драматизації;

•   імітаційні рухи; складання розповідей, що супроводжу­ється рухами або пантомімою;

•   виготовлення творчих виробів, зокрема малювання та аплікація;

•   смакування овочів та фруктів тощо.

Для того щоб робота педагога із застосуван­ня мультисенсорного підходу була успішною, на заняттях слід використовувати також певне об­ладнання. Перш за все, засоби мультимедійних технологій, які дають змогу демонструвати дітям анімаційні та відеоматеріали, графічні зображен­ня та прослуховувати з ними аудіозаписи. За­вдяки цим технологіям активізуються всі види мисленнєвої діяльності, що, своєю чергою, при­скорює засвоєння дітьми навчального матеріалу.

АУДІАЛІЗАЦІЯ  - Коли ми звикаємо до одних і тих же звуків, ми, як правило, на них не акцентуємо увагу . Ви, напевно, навчилися ігнорувати принтер, цокання годинника, роботу холодильника та інше. Учні  можуть легко звикнути до  голосу вчителя. Саме тому, голос вчителя повинен мати деякий максимум і мінімум, для того щоб звук  голосу був цікавим та захоплюючим . Мультисенсорні прийоми, що орієнтуються на звук та стимулюють звукове сприйняття це

• Відео, фільми або мультимедіа зображення із супровідним звуком
• Музика, пісня, діалоги, рими, пісні та мовні ігри

ТАКТИЛЬНІСТЬ  та кінестетика ( рух тіла) - Основне визначення тактильного або кінестетичного учня - це практичний учень. Цим учням потрібно працювати з прикладами, щоб повністю зрозуміти навчання. Вставання та пересування також допомагає кінестетику, який навчається. До них відносяться:

• Ігри, що включають стрибки на , плескання, тупотіння та інші рухи, поєднані з діяльністю під час підрахунку, та співом пісень, пов’язаних із поняттями,
• Будь-яка  рухова активність для учнів старшого віку, що включає танці, рухи з м’ячем ,  навчальні ігри.