На допомогу батькам

Як дитині набути навичок вирішення проблем Замість того щоби вважати поведінку вашої дитини неправильною або примхливою, розглядайте її як завдання, яке необхідно вирішити з позитивним результатом, який задовольнить певні потреби дитини, але у трохи іншій формі, ніж вона того бажає. У дитинстві малюкам потрібно багато практики для вирішення своїх повсякденних проблем, щоб у результаті підготуватись до зустрічі із проблемами у школі, проблемами підліткового віку, питаннями відносин із друзями, діловими ситуаціями, щоб успішно приймати всю ту величезну кількість викликів, з якими дорослі зіштовхуються протягом усього свого життя. Сценарій А: дитина хоче вилізти на меблі, на які влазити не можна. Яке рішення можна знайти, щоб задовольнити потреби й батьків, і дитини, як підтримати сімейні правила й реалізувати бажання малюка підійматись деінде й отримувати задоволення? Намагайтесь максимально залучати дітей до рішення проблем, щоб допомогти їм розвивати творче мислення й формувати впевненість у собі, самоповагу та позитивний образ себе як людини, яка здатна ефективно вирішувати проблеми: «Ти хочеш залізти на меблі? Я знаю, як сильно ти любиш скелелазіння, але в нас є правило, що забороняє будь-кому влазити туди. Цікаво, як ти думаєш, чи зможеш ти знайти іншу вершину для сходження й підкорення, або, можливо, є інша гра, від якої ти отримаєш таке ж задоволення?». Сценарій Б: старша дитина постійно сердиться на молодшу сестру і штовхає її за те, що вона хоче гратись іграшками старшої, але при цьому часто ламає їх і залишає після себе безлад, на прибирання якого потрібно багато часу. Замість того щоб називати когось із дітей неслухняним (це в будь-якому випадку невдале формулювання), подивіться на це як на задачу, яку необхідно вирішити за участю дітей. «Так, це дійсно складне завдання, чи не так, діти? Твоя сестричка хоче грати із твоїми іграшками, а ти їй не дозволяєш, тому що вона часто ламає їх, і це засмучує вас обох. Як же нам вирішити цю проблему? Давайте подумаємо разом». Сценарій В: коли дитина хоче грати так, що це може бути небезпечно: у цьому випадку, по-перше, треба зупинитись і подумати про те, чи варто ризикувати. Батьки мають звичку постійно зупиняти свою дитину, не замислюючись про те, чи варте це задоволення корисних навичок невеликого ризику. Звісно, не варто ризикувати з дітьми на проїжджій частині, з електроінструментами і в багатьох інших випадках. Оцінка ризиків – це велика частина нашої ролі батьків, і дуже важливо використовувати збалансований підхід, заснований на здоровому глузді. Батько може сказати своїй дитині: «Не катайся на велосипеді біля в'їзду в гараж, це занадто близько до дороги, в'їзд занадто крутий, ти можеш впасти і вдаритись, катайся тут, на рівному місці». За бажанням батько може виразити себе за допомогою займенника «Я», демонструючи дитині те, що він відчуває, але утримуючись від порад і вказівок про те, що їй слід робити: «Я нервую, коли бачу, як ти заїжджаєш на велосипеді так високо на гору», – у даному випадку відсутні критика і конкретне рішення або напрямок, тому дитині сподобається демонструвати, що вона сама може вибрати безпечне місце для ігор: «А якщо я заїду на велосипеді ось сюди. Це досить далеко від дороги і тут не надто крутий схил, але в мене є місце, щоби скотитись униз. Можна зробити так, мамо?». Дуже добре, якщо ви можете, принаймні іноді, залишати питання відкритим і дозволяти дитині самій шукати вихід із ситуації, адже рішення, яке дитина придумує і пропонує (потрудившись над ним), вона б, можливо, не знайшла, якби батьки просто вказали їй на те, що можна робити, а чого не можна. Сценарій Г: ваша дитина передпідліткового віку хоче перекусити, але вам потрібне місце на столі, щоби приготувати вечерю. Замість того щоби сказати дитині: «Ні, ти не будеш зараз перекушувати, коли я майже приготувала вечерю, тому що мені потрібне місце на кухні, я не хочу прибирати безлад за тобою і не хочу, щоб ти перебивав апетит», скажіть щось на зразок: «Я бачу, ти збираєшся зробити собі бутерброд, ти, напевно, зголоднів, але я відчуваю себе трохи засмученою, тому що мені потрібне місце на столі, щоби приготувати вечерю, і я боюся, що ти втратиш апетит, з'ївши бутерброд. Що ти думаєш з цього приводу?». У другому варіанті ваша дитина, швидше за все, зрозуміє вас і проявить увагу до ваших почуттів і потреб. При цьому ви не просто відмовляєте дитині, а висловлюєте свої думки, показуючи турботу й увагу до її почуттів і потреб, тому вона, найімовірніше, буде узгоджувати свої дії і співпрацювати з вами. У другому варіанті ви запрошуєте дитину вирішити проблему разом, що саме по собі дає можливість знайти взаємовигідне рішення. Ви коли-небудь помічали, наскільки творчою може бути дитина, коли вона намагається знайти спосіб задовольнити свої потреби? Це часто розглядається як маніпуляція, але ми можемо так само легко сприймати це як творчу ініціативну заповзятливість, здатність брати на себе більше відповідальності за власне життя. (Іноді від батьків потрібне багаторазове і спокійне рішення проблем, перш ніж дитина дійсно повірить в їх наміри, тому оголошення про зміну підходу до вирішення проблем і пояснення причин такої зміни сприяють співпраці з дітьми старшого віку.) Дітям необхідно бачити нашу реакцію на наслідки їх дій чи бездіяльність. Вони потребують нашої допомоги при вивченні своїх думок і почуттів, зіштовхуючись з великими й маленькими проблемами, а також нашої поради, як краще вийти з тієї чи іншої ситуації. Найкраще ми вчимось на власних помилках. Бувають випадки, коли поведінка дітей викликає в нас різні почуття: страх, хвилювання, розгубленість, здивування, смуток, розчарування, нерозуміння, звинувачення, роздратування або злість. Інформація про те, що ви відчуваєте у зв'язку з тією чи іншою поведінкою дитини і чому ви це відчуваєте, дає їй можливість з'ясувати все, розібратись і прийняти кращий спосіб вирішення проблеми. Діти, як правило, відчувають себе компетентними і пишаються собою, коли можуть показати, що здатні самостійно знайти рішення, вирішити проблему або визнати чужі почуття. Батьки часто самі кажуть дитині, чого не можна робити, чому цього не можна робити і що треба робити натомість. Це не те, щоб неправильно, але чим більше в дитини можливостей вирішувати маленькі проблеми, тим краще вона зможе шукати і знаходити творчий підхід до вирішення проблем в цілому. Не варто занадто замислюватись і проявляти обережність при кожній взаємодії з дитиною, але чим більше ми практикуємо шанобливе спілкування, тим більш природним і вільним воно стає, і чим більше можливостей ми надаємо дитині для вирішення проблем і знаходження варіантів рішень, тим більш досвідченою та впевненою вона стає. При встановленні загальних обмежень, як у тому прикладі з під'їздом до гаража і крутим схилом, краще, якщо тон вашого голосу передасть почуття довіри й позитивного очікування. Важливо, щоб дитина розуміла вираження ваших емоцій і ставилась до своїх батьків, як реальних людей з реальними почуттями, потребами та обмеженнями. У свою чергу, обмеження стануть більш зрозумілими і значущими, якщо будуть супроводжуватись виразними й відповідними емоціями батьків. При цьому важливо проявляти м'якість і делікатність, щоб уникнути почуття збентеження дитини, страху або пригніченості. Пом'якшення вираження своїх почуттів надзвичайно важливе. Це може допомогти, якщо ви демонструєте свої почуття дитині з метою дати їй інформацію, що стосується ситуації, а не для того, щоби з їх допомогою вплинути на неї, що, швидше за все, призведе до того, що дитина відчує примус, маніпулювання, напад на себе, провину або навіть сором. Як батьки ми постійно допомагаємо дітям розвивати їх здатність передбачати, розуміти і приймати до уваги потреби інших людей. Іноді дії вашої дитини засмучують вас, наприклад, якщо вона грубо повелася з вами тоді, коли ви підставили їй своє плече, засмучують і фруструють, якщо вона висипала весь цукор у тісто, а іноді ці почуття дають відповідну інформацію, яка дозволяє дитині дізнатися про наслідки своїх дій для інших людей. Діти егоцентричні за природою, але з часом вони поступово починають замислюватись, відчувати й розуміти, що треба бути більш уважним до почуттів і потреб інших людей, що треба враховувати вплив своїх дій і вчинків, а також поступово починають розуміти, як інші люди впливають на них самих. Правда, це дуже повільний і поступовий процес. Батьки сердяться на дітей за неуважність, але дітям дуже важливо й потрібно, щоб ми проявляли багато терпіння, доки вони розвивають ці навички і продовжать розвивати, навіть ставши молодими людьми. При нашому чуйному керівництві їх здатність брати до уваги, розуміти, проявляти цікавість і підтримку іншим людям з роками удосконалюється. Це відбувається не випадково, дітям необхідні наша допомога, терпіння та реакція. Чим більше толерантності, терпіння та співчуття ми проявляємо у ставленні до них у процесі виховання, тим легше вони розвивають толерантність, терпіння, співчуття й повагу до інших людей, не втрачаючи при цьому почуття власної гідності.

Нюанси виховання дітей: поради батькам

"Я люблю своїх дітей, але іноді бути батьком – це так важко!"

Бути батьками – це радість, але разом з тим важка робота. Ніхто не досконалий, усі припускаються помилок. Навіть люблячі батьки іноді чинять так, як самі того не хотіли б (наприклад, кричать на дитину). Але якщо ви вважаєте, що у вас виникли проблеми контролю над собою, попросіть допомоги, щоб не допустити проявів насильства.

"Я іноді пригнічена й засмучена. Це нормально?"

Так, усі батьки засмучуються й періодично впадають у стан фрустрації. Діти забирають багато часу та енергії. Виховання виявляється ще складнішим, коли у вас є проблеми у вашому власному житті, такі як хвилювання про роботу, невиплачені кредити й борги або особисті взаємини, проблеми зі здоров'ям або конфлікти з родичами. Щоби бути хорошими батьками, спочатку вам необхідно подбати про себе.

"Що треба зробити, коли я відчуваю, що засмучена і пригнічена?"

Зробіть перерву, відволічіться. Усі повинні час від часу відпочивати від виховного процесу. Якщо у вас повноцінна сім'я, відпочивайте по черзі з чоловіком. Наприклад, нехай ваш чоловік побуде з дітьми, доки ви підете в гості до друзів. А у вихідні, якщо ви хочете лягти спати пізніше або, навпаки, раніше, теж робіть це по черзі. Якщо ви виховуєте дитину самотужки, попросіть друзів і родичів допомогти вам; доки ви відпочиваєте, нехай вони виконають деякі доручення для вас або займуться вашою дитиною.

"Я іноді виходжу із себе. Чи означає це, що я поганий батько?"

Ні, багато батьків утрачають терпіння, займаючись зі своїми дітьми. Гніватись нормально, але ненормально виплескувати свою злість на дітей. Коли ви починаєте злитись, відпочиньте й переключіться на що-небудь інше. Наприклад, візьміть дітей на прогулянку або зателефонуйте подрузі, щоб вона прийшла й допомогла вам. Якщо ви відчуваєте гнів у ставленні до дитини практично щодня або у вас є проблеми з контролем власних емоцій, порозмовляте із сімейним лікарем. Він може дати пораду й надати вам професійну допомогу.

"Чи нормально шльопати свою дитину?"

Тілесне покарання – це не кращий спосіб дисциплінувати дітей. Метою дисципліни є навчити дітей самоконтролю. А такий спосіб покарання може спонукати їх до припинення будь-якої діяльності лише із причини виниклого страху. Є кращі способи вплинути на поведінку дитини.

Один з ефективних способів виховання малюків називається «перенаправленням». Коли ви перенаправляєте дитину, то замінюєте небажану (погану) поведінку прийнятною (хорошою) поведінкою. Наприклад, якщо грати м'ячиком вдома не можна, відведіть дитину на двір, щоб вона кидала м'яч там.

Якщо у вас діти старше, пояснюйте їм наслідки їхніх учинків і чому так важливо брати на себе відповідальність за власні дії. Наприклад, ви можете пояснити дитині, що, оскільки вона не накрила стіл, коли її просили про це, сім'ї довелося з нетерпінням очікувати вечері. Поясніть дитині, що тепер їй доведеться помити посуд після вечері, бо раніше вона не виконала свою обіцянку.

"Як стати хорошими батьками?"

Не існує ідеального способу виховувати дитину. Не існує ідеальних батьків або ідеальних дітей. Але є деякі керівні принципи, як допомогти своїм дітям вирости здоровими і щасливими.

• Проявляйте свою любов. Щодня кажіть дітям: «Я люблю тебе. Ти для мене особливий». Купайте дітей в обіймах і поцілунках.
• Слухайте дітей, коли вони щось вам розповідають. Слухаючи своїх дітей, ви показуєте їм, що вони важливі для вас і вам цікаво те, що вони кажуть.
• Зробіть так, щоб дитина відчувала себе в безпеці. Заспокоюйте дитину, якщо вона налякана. Покажіть дитині, що ви вжили всі можливі заходи, щоб захистити її.
• Внесіть порядок у життя дитини. Складіть систематичний графік прийому їжі, денного й вечірнього сну. Якщо вам необхідно змінити розклад дитини, повідомляйте їй про зміни заздалегідь.
• Хваліть своїх дітей. Коли діти вчаться чогось нового або добре поводяться, кажіть їм, що пишаєтесь ними.
• Критикуйте поведінку, а не саму дитину. Коли ваша дитина робить помилку, не кажіть «Ти зробив погано». Замість цього поясніть, що конкретно в її вчинку було неправильним. Наприклад, скажіть: «Перебігати дорогу в недозволеному місці небезпечно». Потім розкажіть дитині, як слід робити правильно: «Перед тим як перейти дорогу, подивись наліво, потім направо й переконайся, що машин поблизу немає».
• Будьте послідовним. Ваші правила не обов'язково повинні збігатися із правилами інших батьків, але вони повинні бути чіткими й послідовними (незмінними). Якщо дитину виховують двоє батьків, вони повинні дотримуватись однакових правил. Крім того, переконайтеся, що няні й родичі теж знають і поважають ваші сімейні правила.
• Проводьте час зі своїми дітьми. Займайтесь разом з ними, наприклад, читайте, гуляйте, грайте і прибирайте у квартирі. Дітям найбільше необхідна ваша увага. Пам'ятайте про те, що їх погана поведінка – це, як правило, спроба привернути вашу увагу.

​"До кого звернутись, якщо мені потрібна допомога у вихованні дитини?"

Є багато способів отримати добру пораду про виховання. Запишіться на курси з питань виховання, читайте книги й журнали відповідної тематики. Спілкуйтесь із сімейним лікарем, педіатром, психологом, священиком або професійним консультантом. Не соромтеся ставити запитання. Виховання дітей – це важка робота, з якою дуже важко впоратися самотужки. Фахівці можуть допомогти вам у таких питаннях, як дисципліна, привчання дитини до туалету, проблеми годування й укладання спати, і в багатьох інших виховних моментах.

Як допомогти дитині досягти успіху у школі

Усі батьки бажають, щоб їхні діти добре вчились у школі. Проблема не в тому, що батьки не здатні допомогти дитині добре вчитися. Зрештою, небагато хто з нас має досвід або є фахівцем у питаннях освітніх методик чи дитячої психології. Просто батьки не знають кращого способу допомогти своїй дитині. У цій статті запропоновано деякі поради про те, як можна покращити ймовірність успіху вашої дитини у школі. Пам'ятайте: для високої результативності ці методи вимагають часу й терпіння, – не очікуйте дива за один вечір.

1. Поясніть дітям, що навчання – це їх «робота»

Батьки часто питають, що вони можуть зробити, щоб зацікавити дитину конкретним предметом або завданням. Ось найважливіший урок, який дитина повинна дізнатися про школу: нікого не хвилює, зацікавлена вона в чомусь чи ні. Звісно, діти вчаться краще, коли предмет їм цікавий, але в обов'язковому порядку їм належить засвоїти таке: вони повинні вивчати й той матеріал, який їм мало цікавий або не цікавий зовсім. Це робота дітей.

2. Ставте високі орієнтири й цілі

Не треба бути особливо прискіпливим і наполегливим батьком, але ви повинні розуміти, що батьківські очікування мають величезний вплив на успішність учня. Якщо ви не очікуєте від дитини успіху, вона, швидше за все, його не досягне.

3. Розрізняйте поняття «вчити» і «вивчити»

Дуже часто батьки питають дитину, чи вчила вона предмет (а насправді, чи ознайомилась вона з ним), і дитина відповідає «так». Але цього недостатньо! Ви повинні переконатися, що дитина засвоїла урок. Попитайте дитину із предмета. Потім попитайте її з того ж матеріалу через кілька днів, а потім ще раз через тиждень. Який сенс у навчанні, якщо інформація забувається через тиждень? Пам'ятайте, що роботодавцям вашої дитини буде глибоко байдужий її диплом (особливо додаток з оцінками) і зовсім не байдужі навички та знання.

4. Приділяйте першочергову увагу навчальному процесу

Усім дітям необхідний час на відпочинок. Ігри, як поодинці, так і з іншими дітьми, добре розвивають дитячі інтелектуальні та соціальні навички. Однак на перше місце діти повинні (звісно, у розумних межах) ставити роботу, а гру – на друге. Зрештою, добре розвинена трудова етика швидко виправдає себе. У дітей повинен бути спланований спеціальний час для виконання шкільних завдань. У міру дорослішання дитини час на навчання треба збільшувати.

5. Забезпечте відповідну обстановку для виконання домашніх завдань

Переконайтеся, що в дитини є всі необхідні інструменти для досягнення успіху – стіл, стілець, гарне освітлення, необхідне шкільне приладдя (папір, олівці, ручки, калькулятор, комп'ютер, лінійки, компаси, транспортири, скріпки, блокноти й т п.) і, найголовніше, тихе місце для роботи.

6. Нехай дитина в усьому розбирається самостійно

Нехай дитина сама протягом певного часу подумає над своїм завданням, перш ніж просити вас про допомогу. Пам'ятайте, що кожного разу, коли ви даєте учню готову відповідь на запитання, ви позбавляєте його можливості дійти до неї самостійно. У той же час доцільно допомогти дитині, яка зробила розумну, але невдалу спробу зрозуміти щось без сторонньої допомоги.

7. Учіть дитину необхідних навичок розуміння прочитаного

Дуже багато дітей читають і не запам'ятовують або не розуміють, про що читали. Щоб закрити цю прогалину в навчанні, діти не повинні переходити до наступного розділу, доки не зрозуміли попереднього. Якщо вони нехтують цим правилом, то, швидше за все, не зможуть зрозуміти зміст наступного розділу. Ви також повинні навчити дітей робити нотатки про те, що вони читають (або, ще краще, коротко конспектувати те, що прочитали). Нотатки та конспектування зміцнюють розуміння учнем прочитаного матеріалу й дозволяють йому краще підготуватись до письмових іспитів.

8. Дитина повинна виходити за рамки матеріалу, що їй викладається

Узагалі, чим більше дитина займається, тим краще засвоює й довше зберігає в пам'яті матеріал. Учні повинні займатись більше й засвоювати більше, вирішуючи завдання і роблячи вправи з підручників, не тільки ті, які задав учитель. Батьки, які хочуть допомогти своїм дітям домогтись успіху, повинні спонукати їх робити більше, ніж заданий мінімум.

9. Дитина повинна вчитися цілий рік

Літо – це час канікул, але це не повинно означати, що діти три місяці відпочивають від навчання. Літо – сприятливий час для повторення матеріалу, для вивчення того, що не пройдено у школі, для відвідування бібліотеки та перегляду нових книг і розвитку нових інтелектуальних навичок, наприклад, навчання гри в шахи, шашки або нарди.

10. Показуйте гарний приклад

Нехай ваша дитина бачить, що навчання не завершується тоді, коли ми закінчуємо школу. Моделюйте хорошу освітню поведінку, демонструючи дитині те, як ви справляєтеся зі своєю роботою та домашніми обов'язками, і нехай ваші діти знають, що ви продовжуєте вчитись. Батьки, які отримують учений ступінь або закінчують навчання у вищому навчальному закладі на бакалавра або магістра, можуть бути особливо авторитетними. Якщо ж ви пропускаєте заняття, то чи не так робитимуть ваші діти, коли випаде подібна можливість? Якщо ви вчитеся з-під палиці, не варто очікувати, що ваші діти будуть навчатися краще. Докладіть усі зусилля, щоби продемонструвати дитині за допомогою власних дій, що хороші освітні навички приносять щедрі плоди в навчанні.